Оцінка та переоцінка основних засобів

Основними нормативними документами, що регулюють питання оцінки та переоцінки основних засобів є:
– П(С)БУ 7 “Основні засоби”;
– Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів;
– Закон України “Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні”.
Для підприємтсв, що використовують МСФЗ (IFRS), це буде також МСБО 16 “Основні засоби”.

Безпосередньо оцінка / переоцінка основних засобів здійснються з дотриманням вимог Національного стандарту №1 “Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, національних стандартів оцінки, а у разі проведення переоцінки для МСФЗ (IFRS) – з дотриманням норм Міжнародних стандартів оцінки (МСО (IVS)).

Переоцінка, як правило, проводиться, коли реальна (справедлива, ринкова) вартість ОЗ суттєво відрізняється від їх балансової (залишкової) вартості за даними бухобліку. Хоча поняття суттєвості досить відносне, в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку основних засобів зазначено критерій відхилення в 10%.

Проте, відхилення в 10% між реальною та балансовою вартістю не є підставою для обов’язкової переоцінки ОЗ, а лише рекомендацією. І підприємство в своїй обліковій політиці може вибрати інший порог суттєвості відхилення.

Переваги проведення переоцінки ОЗ:
1) відповідність облікової вартості ринковій;
2) підвищення об’єктивності оцінки фінансового стану підприємства;
3) покращення показників фінансового стану завдяки дооцінці (при кредитуванні, продажу бізнесу, розробці інвестиційних програм);
4) можливість отримати вартість для повністю замортизованих ОЗ.

Недоліки проведення переоцінки ОЗ:
1) послуги з переоцінки потребують певних фінансових витрат;
2) неможливість дооцінки одного або кількох об’єктів (переоцінка проводится всієї групи ОЗ);
3) переоцінку необхідно здійснювати регулярно (вимога П(С)БО 7).

Перелік інформації, необхідної для проведення оцінки / переоцінки основних засобів формується за результатами аналізу якісного та кількісного складу оцінюваних основних засобів.

З метою систематизації та уніфікації розрахунків, інформація для проведення оцінки /переоцінки подається у вигляді опитувальних листів, складених на основі балансових довідок. Опитувальні листи можуть заповнюватись як відповідними службами замовника, так і спеціалістами оціночної компанії.

До опитувальних листів, окрім бухгалтерських відомостей, вноситься наступна інформація:
– для нерухомого майна: загальна площа, площа забудови, будівельний об’єм, конструктивні елементи, рік будівництва;
– для обладнання: марка, модель та/або ключові характеристики, рік випуску;
– для транспортних засобів: марка, модель, ключові характеристики, напрацьований ресурс, рік випуску.

При ідентифікації нерухомого майна можуть запитуватись сканкопії правовстановлюючих документів та технічних паспортів; для транспортних засобів – сканкопії свідоцтв про реєстрацію.

Законодавством з питань оцінки не передбачена вимога обов’язкової фотофіксації оцінюваного майна. Але Національним стандартом №1 визначено, що зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку. Фотофіксація об’єкту оцінки і його складових є одним з джерел, що підтверджують його стан. У разі відсутності фотофіксації, у звіті необхідно це відобразити і забезпечити опис об’єкта таким чином, щоб була можливість його правильно ідентифікувати, і/або надати інші документи, що підтверджують технічні та інші характеристики об’єкта оцінки.

У разі недостатності вихідних даних, що може вплинути на об’єктивність оцінки, оціночна компанія має право відмовитись від проведення такої оцінки.

На практиці огляд оцінюваних основних засобів є вкрай бажаним з метою правильної ідентифікації його складових, визначення технічного стану та забезпечення об’єктивності результатів.

Вартість послуг з оцінки / переоцінки основних засобів та терміни її проведення залежать від витрат робочого часу, що враховують складність проведення оцінки, та рівень кваліфікації фахівців, задіяних в її проведенні.

На вартість послуг і терміни проведення оцінки впливають такі чинники:
– якісний та кількісний склад основних засобів в розрізі субрахунків;
– повнота наявної інформації щодо основних засобів;
– наявність дублюючих та подібних позицій;
– місце розташування майна;
– дата, станом на яку необхідне проведення оцінки;
– мета оцінки та її кінцеві користувачі.